Про авторство рецептів

Нещодавно мені написала одна відвідувачка сайту, дорікаючи мені, що я займаюся плагіатом. Привела посилання на інший кулінарний ресурс, мовляв, я звідти взяла кілька рецептів. Зі схожих рецептів виявилися - тірамісу, крем-брюле і журавлинний мус. Між іншим, усі з різними пропорціями і у своїй авторській подачі, але суть не в цьому. Мені стало трохи дивно і смішно. Так як це не перший випадок, я почала обґрунтовано підозрювати, що багато людей не дуже розуміють, що таке плагіат у рецептах і як сюди відноситься авторське право. Як то кажуть «чую дзвін, та не знаю де він». Ця стаття присвячена поясненню цих простих речей.

Хочу сказати, що всі основні технології приготування бісквітів, пирогів, кексів, десертів та іншого це все придумано до нас з вами. Це все є в кулінарних книгах різних країн і існувало ще в той час, коли й інтернету та комп'ютерів не було й близько. Просто кожен, хто готує, представляє своє бачення конкретного рецепту з невеликими відмінностями - борщ, кекс, десерт і т.д.

Наприклад, у мене є тірамісу і на тому сайті теж. І що ж? Тирамісу придумали в Італії понад п'ятдесят років тому, а то й більше, і зараз його класичну варіацію готують приблизно однаково і в Італії, і в Росії. То що я не можу приготувати тірамісу, бо він уже є на іншому сайті? А може, всім італійцям не можна готувати? А рецепт він той самий – у мене навіть на пачці сиру маскарпоне, привезеного з Італії такий самий рецепт (відрізняється кількістю цукру та яєць). І я, і автор того сайту взяли рецепт у італійців, так що це їм дякую.
Дивимося далі - крем-брюле. Десерт родом із Франції, це класична рецептура, яка є у багатьох книгах та на французьких кулінарних сайтах. Знову ж дякую французам за ці найніжніші ласощі, що тануть у роті.
Журавлинний мус ? Цьому рецепту мусу ніяк не менше 50 років, так готували ще наші бабусі за радянських часів, щоб нагодувати дітей ненависною манкою. Це ми в них навчилися, дякую нашим бабусям та мамам.
Те саме, в принципі, стосується практично всіх рецептів. Тому, подивившись різні кулінарні сайти, можна побачити, що схожі рецепти є у всіх.

Повірте, світ набагато ширший і різноманітніший, ніж, здається на перший погляд. Мільйони людей у всьому світі готують щодня з приблизно одного й того ж відносно невеликого переліку продуктів. Тому в різних країнах або в різних куточках однієї країни різним людям спадають на думку схожі ідеї при приготуванні, наприклад, конкретного пирога з яблуками. І повірте, навіть якщо людина щиро подумає, що придумала цю варіацію рецепту сама, насправді хтось у світі вже 100% так готував (хоча б тому, що так готувала ще його бабуся). Саме тому патенту на рецепти не буває, і плагіату в рецептах не існує. Якби це був плагіат, то всі ми разом з вами готуючи в черговий раз тазик олів'є до Нового Року, мали б почуватися поганими людьми – адже ми плагіатом займаємося, так само вже хтось готував. А також щоразу виплачувати авторську винагороду тому, хто вигадав олів'є, шубу, салат із крабовими паличками тощо.

А тепер увага! Що ж таке плагіат та авторство рецептів. Авторство рецептів полягає не в самому рецепті, а в конкретних фотографіях та тексті. Не можна брати чужі фотографії та текст рецепту і видавати їх за свої. Тому що це банальна крадіжка та неповага чужої праці. Спочатку потрібно дізнатися у правовласника, чи не проти він, що ви розмістите десь його роботи із зазначенням посилання на нього. Або ж, якщо на сайті правовласника написано, що можна використовувати відразу, то знову ж таки розміщуєте десь його роботи і обов'язково вказуєте посилання на автора. Так ось, ще раз повторюся, що саме конкретні фото та текст рецепту є авторськими, але не сам рецепт!

Тобто, грубо кажучи, ви можете приготувати всі рецепти з мого сайту. При цьому зробити свої фотографії страв і написати свій текст і розміщувати все це, де завгодно вашій душі. Посилання на мій сайт при цьому зовсім не потрібне (ні, ну якщо вам, звичайно, дуже хочеться, то можете поставити – мені буде приємно).